Незабаром Сімпер увійшов до супроводжуючий склад Марші Хант, а паралельно зайнявся організацією нової команди. Нік хотів залучити до співпраці відомих у той час музикантів Альберта Лі та Міка Андервуда, але цей альянс не відбувся.
Замість них у проект, що отримав назву "Warhorse" (початковий варіант - "Iron Horse"), потрапили Рік Уейкман (клавішні), Гед Пек (гітара), Ешлі Холт (вокал) і Мак Пул (ударні). Уейкман виявився ненадійним партнером і ще до того, як група встигла зробити яку-небудь запис, втік в "Yes".
Коли "Warhorse" приступили до роботи над демо "Miss Jane", їх виручив клавішник Френк Уілсон (екс-"Velvet Fogg"), що став згодом повноправним членом колективу. У 1970 році музиканти уклали контракт з "Phonograms", підрозділом "Vertigo". До осені у команди вже був готовий дебютний лонгплей. За своїм звучанням альбом мало чим відрізнявся від робіт "Deep Purple" MK I. Хіба що вокал Холта був трішки агресивніше, ніж у Еванса. Композиція "St. Louis" (кавер "Easybeats") була видана синглом і користувалася найбільшою популярністю у публіки. Сам альбом теж мав успіх, але здебільшого в континентальній Європі, зокрема в Німеччині.
Року півтора "Warhorse" активно гастролювали, а в 1972-му знову опинилися в студії. До цього часу Гед Пек пішов з групи, а його місце зайняв Пітер Паркс. Другий альбом, "Red Sea", був витриманий в дусі свого попередника, лише клавішні були кілька потіснені гітарами.
У принципі диск був дуже навіть непоганий, але через недосвідченість менеджера Рона Хайра і його недолугої політики відносини "Warhorse" з лейблом помітно погіршилися, що призвело до втрати контракту. Положення ускладнилося тим, що в квітні 1972-го Мак Пул переметнувся в "Gong". Заміну йому все ж таки знайшли - новим барабанщиком став Барні Джеймс. Заодно порвали зі старим менеджментом та уклали інший договір. Після деяких пошуків "Warhorse" знайшли фірму, яка погодилася випустити їх третій альбом, і навіть частково підготували новий матеріал. Однак планам музикантів не судилося збутися.
Справі завадив Рік Уейкман, що забрав з собою в турне Холта і Джеймса. Сімпер більше не став чинити опір підступам долі і в 1974 році розпустив команду. Згодом він організував групу "Fandango", Пул був помічений в "Broken Glass", Вілсон записувався з Мелвіном Гейлом, Холт працював з Уейкманом, а Паркс грав з "Dirty Looks".