Естбі пішов у "Carnage", а Бломквіст подався було в "Entombed", але потім кинув цю затію і приєднався до Фреда. Однак довго їм пограти в "Carnage" не вдалося, оскільки тамтешній гітарист Майк Емотт надумав перебратися в "Carcass". Тоді Естбі, Бломквіст вирішили відродити "Dismember", прихопивши з собою ще одного "карнаговца", вокаліста Матті Каркі. Ця трійця записала ще одну демку, "Reborn In Blasphemy", після чого в команду повернувся Сеннебек, який виступив на цей раз у ролі гітариста.
Остаточно склад був доукомплектований басистом Річардом Кабезой (екс-"Carbonised"). На початку 1991-го на "Nuclear Blast" був виданий збірник детових речей, куди увійшла пара треків від "Dismember". Через деякий час цим же лейблом був випущений дебютний альбом групи, "Like An Ever Flowing Stream".
Робота дозволила стокгольмським брутальщікам в короткі терміни зайняти гідне місце в детових колах. Зростанню популярності колективу також сприяли тривалі гастролі в компанії з монстрами жанру, "Death" і "Cannibal Corpse". Щоправда, не обійшлося і без скандалів. Так, британські та австралійські власті заборонили перший альбом до продажу, угледівши в текстах "нехороші моменти", а проходили в 1991 році європейські спільні гастролі з "Morbid Angel" були згорнуті через розбірки між музикантами обох груп. У 1992-му "Dismember" випустили EP "Pieces", знову покаталися по Європі, на цей раз з "Obituary" і "Napalm Death", а вже після цього засіли за роботу над другою повнометражки. Гастролі в підтримку "Indecent And Obscene" почалися з американського континенту, де колективу склали компанію "Suffocation" і "Deicide".
Після повернення до Європи команда взяла участь у фестивалі, організованому "Nuclear Blast", разом з колегами по лейблу "Hypocrisy", "Amorphis" і "Benediction". Потім в діяльності групи настала пауза, перервана у 1995 році виходом "Massive Killing Capacity". Цей альбом, що мав типовий "шведський" присмак, став першим релізом команди, що потрапили в чарти.
Черговий перерву в роботі "Dismember" був пов'язаний з тим, що Матті і Річард були зайняті у сторонніх проектах, таких як "Unanimated", "Damnation" і "Murder Squad". У 1997 році з'явився альбом "Death Metal", прийнятий не так добре як його попередники. Кабеза після цього пішов, так що на наступних сесіях басив Шарлі Д Анжело з "Mercyful Fate". "Hate Campaign" став останнім релізом групи на "Nuclear Blast". Проговорилися кілька років без нагляду, музиканти знайшли собі притулок на "Karmageddon Records". Тут у 2004 році був випущений альбом "Where Ironcrosses Grow", на якому явно простежувалося вплив NWOBHM. У 2005-му "Dismember" ще раз змінили дах і пішли під крило "Regain Records". Ця фірма викупила права на ранні роботи колективу та перевидала їх у вигляді солідно оформлених дигипаків. Незабаром після цього підоспів і черговий студійник, "The God That Never Was", що продовжував лінію попередника.
Останнім часом у середовищі "Dismember" траплялися часті перестановки, але всі вони стосувалися гітаристів і басистів. Найбільш серйозною втратою для колективу став відхід барабанщика Естбі, що продюсував багато роботи групи. Фред подав у відставку у квітні 2007-го по сімейним обставинам.