Хоча Тоні Макалпайн і вважається віртуозом гітари, свою музичну освіту він починав з освоєння піаніно та скрипки. Навчання в спрінгсфілдской консерваторії помітно вплинула на творчість Макалпайна і згодом він часто використовував у своїх опусах класичні і джазові елементи. Першим фатальним досвідом Тоні була якась кавер-банда, але перебування гітариста в ній виявилося недовгим.

В кінці 80-х років майбутні члени цього проекту були далекі від музики. Пол Д Амур і Адам Джонс намагалися пробитися в кіноіндустрії, Мейнард Джеймс Кінан займався дизайном і лише Денні Керрі, який трудився цілий день на основній роботі, по вечорах калиму у якості ударника. Все змінилося в 1990 році, коли четвірка, перезнайомитися між собою, об'єдналася в одну команду, "Tool".

Змішавши в своїй творчості такі стилі як інді-рок, джаз, електроніка, даб, мінімалізм, краут-рок і прогрессив, "Tortoise" виготовили новий препарат для меломанів під назвою "пост-рок". Історія цієї чиказької групи сходить корінням до 1988 року, коли відбулися перші спільні музикування басиста Дуга МакКомбса і ударника Джона Херндон. Спочатку хлопці грали в рамках різних проектів, але потім виділилися в самостійну одиницю, похрещену ними самими як "ритм-секція за наймом".

У 1976 році сессіонщікам Джефу Поркаро (р. 1 квітня 1954 у. 5 серпня 1992; ударні) і Девіду Пейчу (р. 21 червня 1954; клавішні) набридло працювати на інших виконавців, і вони вирішили організувати власну команду. Компанію їм склали шкільні приятелі Стів Люкатер (р. 21 жовтня 1957; гітара) і Стів Поркаро (р.

Християнська трешева команда з Лос-Анджелеса "Tourniquet" була створена в 1990 році. Біля її витоків стояли три людини - Тед Кіркпатрік (ударні), Гері Ленер (гітара) і Гай Ріттер (вокал). Кіркпатрік також взяв на себе обов'язки основного автора пісень гурту. Дуже багато що в музичному плані "турнікети" запозичили у "Iron maiden", але в своєму розвитку команда придбала власний стиль, в якому поєднувалися треш, павер, хард, а також елементи хардкору та альтернативи.

Стиль цієї групи з точки зору різних людей виглядає по різному. Деякі вважають творчість "Tower of power" фанком, інші називають соулом, треті - ритм-енд-блюзом, четвертим бачиться реггі або джаз. Навіть самі музиканти описували свій напрямок різними епітетами. Істину ж треба шукати, мабуть, десь посередині. Єдине, чим завжди славилися "Tower of power" - це знаменита духова секція, що не мала, правда, постійної кількості людей.

Хоча цю групу традиційно зараховують до Oi!, Її музику правильніше було б класифікувати як поп-панк. Відмінними ж особливостями "Toy Dolls" є включення до більшості альбомів інтро і ауттро, а також наявність у репертуарі панк-каверів відомих шлягерів ("Toccata in Dm", "Sabre Dance", "Livin La Vida Loca", "Lazy Sunday Afternoon" , "The Final Countdown") і пародій на популярні пісні ("The Kids in Tyne and Wear", "The Devil Went Down to Scunthorpe").

У далекому 1966 році в одній зі шкіл англійського міста Рочдейла була організована одна з багатьох у той час біт-груп під назвою "The Way We Live". Організаторами ансамблю з'явилися Джим Мілн (гітара, вокал) і Стів Клейтон (ударні), а компанію їм склали Майкл "Слім" Бетш (бас) і Алан Бургесс (вокал). Через деякий час Бургесс кудись зник, а трохи пізніше в невідомому напрямку відбув і Слім.

Стів Уінвуд (р. 12 травня 1948) почав свою кар'єру ще в 15 років, коли він разом зі своїм братом Маффі був запрошений до участі в "Spencer Davis Group". Забезпечивши цій команді належну увагу з боку публіки завдяки своїй майстерності гри на музичних інструментах і неординарної вокалу він в 1967 році звалив з групи.

У 1994 році в норвезькому місті Крістіансанд з'явилася група "Natt", що грала нехитрий прямолінійний метал. Склад її частенько змінювався і до виходу першого демо (1996) виглядав наступним чином: Ронні Торсен (вокал), Алес Вік (вокал), Мікаел Крумінс (гітара), Терьє Хейселдал (гітара), К'єлл Руні Хаген (бас), Франк Роальд Хаген (клавішні) і Відар Улеберг (ударні).

У той час як на рок-небосхилі сходили зірки "AC / DC" і "Scorpions", на півдні Німеччини з'явилася ще одна важка команда, "Trance". Організаторами проекту стали Лотар Ентоні (вокал, гітара) і Маркус Бергер (гітара), до яких долучилася ритм-секція в особі барабанщика Стефана Гердона і бас-гітариста Ганса-Петера Йенцера (пізніше в складі з'явився ще один гітара, Міхаель Кесслер).

Ідея створення даного проекту належить продюсеру Полу Про Нілу. Пол співпрацював з "Aerosmith", "Omen", "Metal church", але найкращий альянс склався у нього з "Savatage", яким він допоміг у створенні потужних концептуальних альбомів. Робота з "Savatage" над рок-операми наштовхнула Про Ніла на думку що для реалізації цього жанру потрібно мати групу з "плаваючим" складом.

За музикантами гурту "Dream Theater" давно помічена тяга до сайд-проектам, і групу "Transatlantic" можна віднести до одного з них. Ідея створення команди належала барабанщику-"театрали" Майк Портной, який захотів залучити до справи вокаліста-клавішника "Spock s Beard" Ніла Морса та гітариста Джима Матеоса з "Fates Warning". Але якщо Морс погодився на участь у проекті без будь-яких ускладнень, то з Матеоса виникли проблеми, і Майку з Нілом довелося шукати інших партнерів.

Культова команда 70-х "Trapeze", яка виконувала добротну суміш року, фанку, соулу і блюзу, в наші дні більш відома тим, що дала подальшу путівку в життя трьом її учасникам - Гленну Хьюзу, Дейва Холланда і Мелу Геллі. Група з'явилася на світ у березні 1969-го в індустріальному англійському містечку під назвою Волверхемптон. Крім Хьюза (бас), Геллі (гітара) і Холланда (ударні) до складу попередньої також увійшли двоє хлопців з "The Montanas" - Джон Джонс (вокал) і Террі Роулі (гітара, клавішні).

Цей суперпроект був створений заради приколу п'ятьма великими музикантами - Джорджем Харрісоном, Бобом Діланом, Томом Петті, Роєм Орбісон і Джеффом Лінном. Все почалося з того, що Харрісон записував один з синглів з альбому "Cloud Nine", а Лінн подвизався у нього продюсером. Приблизно в той же час Джефф продюсував і альбом Орбісона.

На початку 90-х брати Мартіни, Кріс (бас) і Джеф (клавішні), заснували групу "Running Red", до складу якої також увійшли гітарист Енді Данлоп і барабанщик Ніл Прімроуз. Трохи пізніше в складі з'явилася вокалістка і вивіска змінилася на "Glass Onion" (за однією з пісень "Beatles"). Навесні 1991-го фронтвумен кудись поділася, а восени вакансію зайняв першокурсник "The Glasgow School Of Art" Френ Хілі.